Сценарії

 Хресна дорога Ісуса Христа.

  Мета:  пригадати учням основні моменти Хресної дороги Ісуса Христа, вихо-

               вувати духовні якості особистості – любов, милосердя, співчуття; при-

               щеплювати   вміння  оцінювати власні вчинки   у  світлі християнської

               віри.

  Вчитель. Шановні вчителі! Запрошені гості! Дорогі діти і батьки! Сьогодні ми проведемо виховний захід «Хресна дорога Ісуса Христа», щоб ще і ще раз згадати і прославляти нашого Господа, що заради нашого спасіння перетерпів тяжкі муки на Хресній дорозі і життя Своє віддав із великої любові до нас, грішних, задля спасіння душ наших.

  Твердо вірю, що у кожного із є моменти, коли прагнемо хоч на хвилинку зупинитися у цьому шаленому вирі життя, озирнутися довкола, зазирнути у свою душу і промовити до нашого Творця: «Вкажи мені, Боже, той шлях, ту Пречисту дорогу, аби і старшим, і малим, усьому роду України стати ближче до Тебе. Бо ніде так не є нам безпечно, як з Тобою, Господи!»

  Ведуча. Настав час посту. Це час покаяння, очищення і навернення. Це школа покути, в якій можна поглибити свою віру, переглянути своє життя і змінитися — наскільки це можливо.

  Ведучий. Примиритися з Богом і ближнім, побороти свої немочі, навчитися стриманості.

  Ведуча. Це особлива нагода, коли ми можемо разом роздумувати над Страстями Господніми, йти разом з Ісусом Хресною Дорогою, з Ним померти і воскреснути до нового життя.

  Ведучий. Це нагода попросити прощення, бо Він постраждав за всіх нас, а нині кожного з нас кличе до добра й любові.

  Ведуча. Піст — це Божий заклик відчути біль інших, несправедливо скривджених війною, відкинутих суспільством і тих, хто цілком байдужий для інших

  Ведучий. Тож відгукнімось на цей поклик, відкриймо наші зболені серця і разом з Ісусом ідімо цією Хресною Дорогою.

  Ведуча. Дорога Хресна, дорога болю – до неї збіглись наші шляхи,

                Щоб на Голгофі поруч з любов’ю на Хрест підняти свої гріхи!

  Ведучий. Ісусе наш, важкі Твої муки! Не допусти з Тобою розлуки!

  Пісня «Чи ти був на Голгофі»

  Ведучий.

Люблю Тебе, Спасителю мій милий, й з цілого серця жалую за те,

Що ворогам Твоїм додав я сили, щоб розпинали тіло пресвяте.

  Ведуча.

Прости мене, Ісусе милосердний, за всі гріхи, що кривди завдали

Тобі Святому... Нині я усердно молитимусь, щоб слави і хвали

Тобі одному лиш слова звучали... І хай мізерна жертва ця моя

На користь душ, що в горі і печалі, а коло них вже втішуся і я.

1

СТАЦІЯ 1

Ісуса засуджують на смерть

Пилат невинного Ісуса засуджує на смерть.

Та це не значить, що ми мусим повторювать момент.

Нехай осуджують нас люди, та ми їх не судім,

Тоді й Господь нас не осудить й прийме в свій Отчий дім.

Христос, з любови до нас, грішних, стерпів наругу й суд...

Терпім і ми, щоби Всевишній від смерти спас свій люд.

  Пісня. Уже засуд є готовий,

              Вже Пилат вмив руки з крови.

    На хрест, на хрест засудив Месію,

    Христа, Христа, всю нашу надію.

СТАЦІЯ 2

Ісус бере на Себе хрест

Ісус бере хрест непосильний за наші всі гріхи:

Гріх первородний, що насильно підсунув змій лихий,

Гріх несвідомий і свідомий, що вдень, а чи вночі...

Йому наш кожний крок відомий, та Він про це мовчить.

Як зможу я і ти, мій брате, полегшу дать Христу?

Ми мусим власний хрест свій взяти й покірно донести!

  Пісня. Смерти знак уже готовий,

              Знак жертвенної любови.

    Ісус, Ісус радо хрест приймає,

    Хресний, хресний похід починає.

СТАЦІЯ 3

Ісус падає перший раз під хрестом

Ісус, скатований, не може нести той хрест тяжкий,

Ніхто Йому не допоможе, і ллється піт гіркий.

Ось зімліває Син Господній й під тягарем паде,

А ми, в гріхах своїх сьогодні Його не підведем.

Прости нам, Боже, ті провини, що є Твоїм Хрестом,

За нас страждаєш, Божий Сину і млієш під хрестом.

  Пісня. Звільна Христос поступає,

               Та під хрестом упадає.

     Мліє, мліє з надміру терпіння,

     Ллється, ллється кров аж на каміння.

СТАЦІЯ 4

Ісус зустрічає Свою страждальну Матір

Підводиться і хрест той двига Ісус Христос за нас,

З цілого світу та кормига, що взяв на Себе Спас.

А на дорозі до Голготи, із болями в серцях,

Зустрілись Син і Божа Мати, та не обняв їх страх,                                          2

Лиш велич болю і страждання із вірою в очах,

І усвідомлення завдання — розбити смерти жах.

   Пісня. Мати Сина як уздріла,

               З болю Свого Серця мліла.

     «Сину, Сину!» - жалісно ридала,

    Землю, землю сльозами скропляла.

СТАЦІЯ 5

Симеон з Киринеї помагає Ісусові нести хрест

Знеможений Ісус так слабне, що врешті зупинивсь.

Глузують воїни нахабно, що Господь так втомивсь.

І змушують всі Симеона Христові помогти,

Щоби тягар той ще сьогодні  зумів Він донести.

Щасливий ти, о Симеоне, що розділив тягар...

Дозволь, Ісусе, щоб до скону я ніс Твій хрест, як дар.

  Пісня. Так Христа хрест придавляє,

              Що йти далі сил не має.

              В поміч, в поміч Симеона дали,

              Нести, нести хрест йому сказали

СТАЦІЯ 6

Вероніка обтирає лице Ісуса

Любов до Богочоловіка переборола страх,

І приступила Вероніка із співчуттям в очах.

Скривавлене Христа обличчя обтерла полотном,

Й на хустці образ став незвичний із терновим вінком.

Стражденним образом вселився в душі моїй Ісус,

Щоб з ним зумів я вберегтися від всіх земних спокус.

  Пісня. Вероніка із любові

              Подає платок Христові.

    З поту, крови Спас лице втирає

    І свій Образ на платку лишає.

СТАЦІЯ 7

Ісус удруге паде під хрестом

І знов знеможений Спаситель впадає під хрестом,

Та всього людства відкупитель не зміг спочити там:

Немилосердні, злобні люди спочити не дали,

Піддавшись підступам облуди, на смерть Христа вели.

О, подивись, душе невдячна, на муки цих терпінь:

Затьмило сонце восходяче гордині підла тінь.

  Пісня. Сила Христа опускає,

               Христос знову упадає.

    Часті, часті гріхи є причина

    Того, того впадку Бога-Сина.

3

СТАЦІЯ 8

Ісус промовляє до заплаканих жінок

Народ, що свідком став страждання, а перш за все жінки,

Не витримав, і крик ридання став докором гірким.

Але не Богові потрібно наш жалісливий плач,

А треба, щоб сльозами дрібно змивали прикрість вдач.

Не плачте, діти Авраама, над Тим, що хрест несе,

А над дітьми хай плачуть мами, як Він їх не спасе

  Пісня. Це жінки побожні бачуть

               І над Христом гірко плачуть.

              Плачте, плачте, та не наді Мною,

              Радше, радше плачте над собою.

СТАЦІЯ 9

Ісус паде утретє під хрестом

І втретє падає Господь наш під тягарем твоїх гріхів,

А ти не те що не підводиш, — а ще й розаплюєш свій гнів.

І я, засліплений суєтним, гріхами смутку завдаю,

І біль Христу, бо ще не є тим, що жертву Богові даю.

О, дай снаги, щоб постанову рішучу нині я зробив:

Життя почати чисте, нове, в якому гріх би свій згубив.

  Пісня. Сила Христова маліє,

               Ісус втретє паде-мліє.

    Тілом, тілом до землі впадає,

    Духом,  духом до Отця злітає.

СТАЦІЯ 10

Кати здирають одіж з Ісуса

Здирають одяг безсоромно, лишають з терня лиш вінець,

І сором з болем невимовним в очах побачив Бог-Отець.

Це я нечистими гріхами до наготи довів Христа,

Це лайка та, що ми із вами впустили в мову неспроста.

Чимало ще гріхів за нами, що посоромили Христа, —

Розстатись мусимо з гріхами, щоб Спас страждати перестав.

  Пісня. Вийшов на Голгофу-гору

               Цар Архангельського роду!

    Одяг, одяг там з Нього здіймають,

    Жовчю, жовчю Його напувають.

СТАЦІЯ 11

Ісуса прибивають до хреста

І ось збулося: добровільно Ісус за нас поклавсь на хрест,

Біль невимовний, непосильний пронизав тіло, кожний перст.

Невинне тіло кат жорстокий до древа цвяхами прибив,

І щоб пробити ноги й руки, я теж, мій Боже, пособив:                                   4

Донині вчинками й думками ми розпинаємо Христа,

Проте Христос не нарікає, а лиш чекає каяття.

  Пісня. До хреста Христа прибили,

              Руки й ноги пригвоздили.

    Тече, тече кров дорогоцінна,

    Злоба, злоба гріхів тому винна!

СТАЦІЯ 12

Ісус умирає на хресті

Серед нестерпних мук фізичних, у болях від людських наруг,

Син до Отця звернувсь заклично: „Прости їх, Отче, своїх слуг,

Не знають бо сліпці в юрбі цій, що творять тільки власний суд,

Пробач їм шал людських амбіцій, Ти ж, жінко, матір’ю їм будь!”

О, Боже, мною розіп’ятий, за нас пролляв Ти власну кров,

Найбільший скарб дав — святу Матір, І батьківську свою любов.

  Пісня. Полишив Престол небесний,

               Вибрав тут жертівник хресний.

    Себе, Себе за нас жертвувати,

    Всіх нас, всіх нас з небом поєднати.

СТАЦІЯ 13

Ісуса здіймають з хреста

Вже неживе, стражденне тіло із древа хресного зняли,

І серце матері стремтіло, бо знову болі пройняли

Всю душу матері Марії, що так леліяла Христа,

Як кожна мати земна мріє, щоб син на радість всім зростав.

О найдорожча, люба Мамо, Небесна Ненько, Ти прости,

Як Бог наш і Твій Син, так само нас полюби і захисти.

  Пісня. Тіло Боже з хреста зняли,

               Рідній Матінці віддали.

    Мати, Мати тіло Свого Сина

    Слізьми, слізьми Своїми зросила.

СТАЦІЯ 14

Ісуса кладуть до гробу

Кладуть до гробу вже Господнє тіло, і тяжкий смуток серце огорта,

А ми розгублено, в тривозі так несміло до ран Христових прикладем уста.

Якби ж так завжди, як жінки побожні, чи Йосип, Никодим та ще Іван,

Були готові і були спроможні із Божим свій погоджувати план,

Щоб святе Тіло й Кров святу Господню приймали щиро після каяття,

І не від завтра, а вже від сьогодні, щоб дар Господній сенсом став життя.

  Пісня. Тіло Боже в плащаниці

               Положили до гробниці.

    Бога, Бога живого в Сіоні

    Земля, земля скрила в своїм лоні.

5

Ісус воскресає із гробу

В неділю вдосвіта зійшла нова зірниця:

Як блискавка, відбулись чудеса:

Відкритий гріб, самотня Плащаниця,

Торжественно схилились  небеса.

«Чого шукаєте Живого поміж мертвих?» –

Спитався Ангел у сумних жінок.

Ісус воскрес! Але Своєю смертю

Найвищої Любові нам дає урок.

  Пісня. Марна була втіха ада,

    Марна всяка хитра зрада.

    Марна, марна і печать ворожа,

    Славно, славно встане правда Божа.

    Тож ми Христу поклонімся,

    І всі щиро помолімся:

              Христе, Христе, славим Твої страсти,

              Зволь же, зволь же й наші душі спасти.

  Ведучий.

На хресній, Боже, на Твоїй дорозі пізнав я, Христе, всю Твою любов...

Вчини, щоб духом залишивсь я в Бозі і прибігав до тебе знов і знов.

  Ведуча.

Всі почуття, що зворушили душу, хай би зостались в серці назавжди...

За душі, що в чистилищі, я прошу, від них, мій Спасе, кару відведи.

  Ведучий.

І Ти, Маріє, Матінко небесна, вставляйсь за мене і за всіх людей,

Аж поки душі праведних воскреснуть і Син Твій в славі до нас всіх зійде.

  Пісня «Хочу я з Тобою жить»

                                                                                                     

  Вчитель. Дякуймо Богові за все і завжди, приймаючи усе, що Він нам дає, навіть тоді, коли обставини видаються безнадійними, а наше серце оповиває сум. Дякуймо і пам’ятаймо, що Бог є Любов, а любов не може бути джерелом зла. Тому все, що посилає нам Господь, для нас добре і корисне, хоч інколи нам і неприємно, а часом і нестерпно важко. В такі хвилини зневіри не думаймо, що Бог покинув нас… Він страждає разом із нами! Тож дякуймо Богові за все, а особливо за те, що Він ніколи не покине нас!

	Сценарій свята «Хліб - усьому голова»

 

\

                                                                            

Мета: розширити уявлення учнів про значення хліба в житті людини, при-

           гадати історію виникнення хліба, розкрити значення  хліба  в  житті

           українського  народу та традиції,  пов’язані  з  використанням хліба,

           вчити   шанувати  працю людей,   виховувати  почуття  патріотизму,

           любові до свого народу, його традицій і святинь.

Обладнання:  презентація   «Хліб  –  усьому  голова»,   відеоролик   «Хліб

                        своїми руками», прислів’я,  загадки,  казки та легенди  про

                        хліб.

  Вчитель. Доброго дня, дорогі гості, присутні у цьому залі. Сьогодні ми поведемо мову про велику святість – насущний наш хліб. В усі часи, в усі віки, в усіх народів на Землі найбільшою радістю був хліб на столі.

  Тяжко він давався людям, та був надзвичайно дорогим для людей, бо давав життя. Недаремно і прислів’я є: «Не тяжко хліб носити, а тяжко без нього жити». Як відносяться до хліба українці, які є традиції нашого народу, пов'язані з хлібом – про це ми поговоримо сьогодні. Отож, розпочинаємо свято.

  Дівчина в українському вбранні з короваєм.

      Ми дорогих гостей стрічаєм з пахучим, круглим короваєм.

      З рушником берем таріль, коровай кладем і сіль.

      Шанобливо хліб підносим і, вклонившись, щиро просим:

      Любий гостю наш, приймай хліб гостинний – коровай!

  Звучить пісня «Ой зелене жито, зелене»

  Ведуча 1. Чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте на хвильку відчуємо цей запах… Це пахне хліб…Неповторний запах робить хліб живим, частиною душі кожного із нас. Початком хліба є маленька зернинка, що нагадує дитину в сповитку. Це іскринка життя, початок його поступу.

  Читець 1. Пахне хлібом трава,

                   Що купала мене з дитяти,

                   Пахнуть хлібом слова,

                   Що мене їх навчила мати.

                   Пахне хлібом терпка

                   Пісня батькової стодоли,

                   Пахне хлібом рука,

                   Що водила мене до школи.

                   Пахне хлібом дитя,

                   Що любов його народила,

                   Пахне хлібом земля,

                   Що дала мені сонце й крила.

  Читець 2. Пахне хліб, як тепло пахне хліб!

                   Любов’ю трударів і радістю земною,

                   І сонцем, що всміхається весною,

                   І щастям наших неповторних діб –

                   Духмяно пахне хліб!

  Читець 3. Від хліба починається усе:

                   Дитя і пісня, радість і тривога,

                   Натхнення і життя ясна дорога,

                   Яка на крилах радість нам несе.

                   Без нього й небо сонцем не цвіте

                   І холодно біля вогню без нього.

  Ведуча 2. Так, хліб – це символ життя. З давніх-давен він у великій пошані в народі. Недаремно у молитві «Отче наш…» ми просимо у Господа, як великої милості, щоденного хліба.

  Ведуча 1. Споконвіку хліб називають святим. Він завжди лежав на столі. Яке щастя, яке добро, що він є на світі! Спочатку в землі, потім у борошні й, нарешті, на столі.

  Ведуча 2. Дійсно, хліб – це наша національна святиня, це невтомна праця людини-сіяча, це його душа. Кругла, світла, запашна паляниця – досвід народу, дух пращурів, оберіг нашої землі. Зараз хліб – це вимір добробуту, багатства і щастя.

  Ведуча 1.Здавна хлібові надавали круглу форму, ототожнюючи його із сонцем. Якщо у домі пахне хлібом – у ньому злагода та щастя. Якщо в державі колосяться хлібні поля – у ній достаток. Хліб – це честь, хліб – це рука допомоги, хліб – це сила, могутність держави. Хліб – це святиня.

  Ведуча 2. На думку вчених, уперше людина почала збирати і культивувати хлібні злаки понад 15 тисяч років тому. У кам’яну добу люди їли сирі зерна, лише згодом навчилися розтирати їх між каменями і змішувати з водою.

  Ведуча 1. Археологи стверджують, що саме цю кашу-тісто і можна вважати прахлібом. З часом зерна почали обжарювати, а потім з’явився перший      прісний хліб – коржі з густої зернової каші-тіста.

  Ведуча 2. Хліб зі збродженого тіста з’явився пізніше, його батьківщина – Єгипет. Пекли його різної форми – круглий, довгастий, у вигляді пірамід і сфінксів, риб та різних фантастичних тварин.

  Ведуча 1. Процес розпушування тіста був відомий також грекам та римлянам. Перший спогад про такий хліб датують V століттям до нашої ери. Уже до IX століття випікання хліба було звичайною справою. Про це свідчать літописи та археологічні знахідки.

  Ведуча 2. Люди сіють хліб. Щедро оспівана ця людська праця. Зерно для людини й досі залишається земним дивом. Воно безсмертне. Кинуте у землю, стає колоском, наливається соками землі і сонця. Красується, радує врожаєм.

  Читець 4. Осінь брала відра золоті,

                   Пшениця озимі поливала,

                   Потім сіла при людськім путі

                   І зернята дітям роздавала,

                   Не прості зернята – золоті.

  Читець 5. У пшеничній зернині більше як сто казок.

                   У пшеничній зернині схований колосок.

                   А в тім колоску – півжмені зерна!

                   А з того зерна колоски довженні

                   Знову добуде сила земна!

  Читець 6. А з тих колосків – решето зерен,

                   А з решета зерен – зерен мішок.

                А далі , а далі світ ясен і зелен

                Вінком обів’ють золоті колоски.

                І хліб наш, і хлібом осяяна пісня,

                Й село, і веселка нового моста,

                І все те, що є, і що буде опісля

                В зернині було, із зернин вироста!

  Ведуча 1. Нелегко дається хліб! Справжню його ціну знають хлібороби – ті, хто до землі найближче, хто від засіву до жнив живе сподіваннями й турботами хлібної ниви, у кого в душі вміщається весь колосковий лан.

  Ведуча 2. Хліборобський рік безперервний. Один урожай у коморі, а наступний вже стелиться зеленими врунами, уже чекає на сонце, вологу, людський догляд. Від жниварської осені хлібороб очікує на весну, від засівної весни живе наступною осінню.

  Перегляд відео «Хліб своїми руками».

  Вчитель. Ми сьогодні також маємо гостей, які вміють випікати смачний хліб. Це мама нашої однокласниці Руслани – Марія Шишкіна. Поділіться з нами своїми секретами випікання хліба.

  Виступ.

  Пісня «Буде коровай»

  Ведуча 1. У всі віки у нашого народу хліб був обов’язковим атрибутом, що супроводжував найважливіші події в житті людини. Коли народжувалася дитина, на хрестини неодмінно клали в колиску срібний карбованець і хлібину – на здоров’я і достаток.

  Ведуча 2. Коли дитина йшла на навчання до дяка, батько ніс оберемок різок, горщик каші та хлібину – на розум, силу та здоров’я.

  Ведуча 1. На весіллі молодих зустрічали хлібом-сіллю і наречені поважно схиляли голову перед хлібом, цілували його, приймаючи благословення.

  Ведуча 2. У нову хату входили тільки з паляницею. Нечемно було до господаря оселі зайти без хліба. Принести хліб – означало щире побажання достатку, добра.

  Ведуча 1. Без хліба не обходяться наші церковні обряди та традиції. На Святу вечерю перед Різдвом українці традиційно готують кутю, основою якої є пшеничні зерна. На Старий Новий рік печуть «Василя» та «Меланку». А перед Великоднем у чистий четвер випікають Паски, і цей процес має багато особливостей та ритуалів.

  Вчитель. Хоча до Великодня ще дуже далеко, але сьогодні особливостями випікання Пасок з нами поділиться вчитель нашої школи Грона Оксана Миколаївна, адже Паски, випечені її руками, завжди дуже смачні та оригінальні.

  Виступ вчительки.

  Ведуча 2. Є ще одне, священне призначення хліба. Адже, саме хліб перетворив у Своє Тіло Ісус Христос у Святій Тайні Євхаристії, щоб ми мали можливість завжди перебувати у єдності з Богом.

  Читець 7. Хліб один, котрий стає Христовим Тілом,

                   В нім пшеничних зерен є немало.

                   І вино одне, що в Кров Христа змінилось

                   З багатьох грон винограду стало.

                   Як той хліб, що зерна в собі має,

                   Хай любов жертовна нас єднає.

                   Як єднає краплі келих жертви,

                   Так нас Христе, поєднай у Церкві.

  Ведуча 1. Найбільше ціну хліба українці пізнали під час страшного лиха – Голодомору 1932-33 років. Велике горе забрало мільйони невинних душ. У людей вимели всі запаси їжі, бувало, виривали окраєць хліба з рук невинної дитини.

  Ведуча 2. На вагу золота тоді була кожна зернина, кожен колосок у полі, кожен корінець і листочок. Тому, не дивно, що люди, які пережили ці страшні випробування, добре знають ціну насущного хліба.

  Читець 8. Не раз казала бабця: - «Діти,

                 Святенький хлібчик бережіте,

                 Під ноги хліба не кидайте,

                 Його завжди ви поважайте».

                 І капали старечі сльози,

                 І серце билося в тривозі,

                 На стільчик сяде біля печі,

                 Розповідає нам,малечі.

                 Як люди з голоду вмирали,

                 За що - самі того не знали,

                 Села спустошені були,

                 Ох і зазнали всі біди.

                 Дітки на очах згасали,

                 У неньки хліба все благали,

                 А вона зморена, безсила,

                 Лободу в горщику варила.                                                     

                   Кропиву їли, лободу,

                   Не зупинили тим біду,

                      Смерть по селах йшла з косою.

                   Вкраїна вкрилася журбою.

  Читець 9. Стогнала бідна Україна,

                    А в чім її булла провина?

                    Перед ким дітки завинили?

                    Вони так хлібчика просили.

                    Просили хліба й помирали,

                    До неньки ручки простягали,

                    Над нею смерть також стояла,

                    Душа вже тіло покидала.

                    І знову бабця затужила,

                    Окрайчик хліба відломила.

                    Той хлібчик ніжно цілувала,

                    До свого серця пригортала.

  Вчитель. Значення хліба в житті людини важко переоцінити, саме тому про хліб складено багато легенд, казок, оповідань, прислів’їв і приказок. Одна з них розповідає.

  Якось у родині пекли хліб. Одна паляниця скотилася з лави і покотилася дорогою. Прикотилася до воріт багатія і просить: «Прийміть мене до себе, завжди будете ситі». «У нас у калачів досить», - мовив багатий. Покотилася хлібина далі. Докотилася на край села і стала перед бідною хатою. Саме у дворі гралися голодні діти. Побачивши хліб, зраділи йому і весело понесли до хати. Тут же почали їсти хліб. Коли залишився тільки окраєць, сталося диво: виросла з окрайця нова паляниця! І скільки б її не краяли, завжди цілою була. У хаті бідняка постійно був хліб.

  А одного разу з високої гори покотилося золото. Зупинилося воно перед бідною хатою, постукало в двері, щоб пустили. Вийшов бідняк і сказав: «Тебе нам не треба, у нас є хліб!». Покотилося золото далі. Зупинилося перед хоромами багатія. Тільки заблищало у дворі, метнувся багатій, вхопив золото в обійми і посадив на почесному місці.

  І почалися в багатія злидні. Земля перестала родити, сади почали всихати. Не стало хліба. Як не жалів багатій, а змушений був понести за хліб шматок золота. Півпаляниці відкраяв бідняк, а золота від багатого не взяв. Родина багатія весь хліб з’їла відразу і знов була голодна, а бідняків окраєць перетворився в нову запашну паляницю.

  А чи знаєте ви, діти прислів’я і приказки про хліб?

Діти розповідають прислів’я про хліб.

·        Риба – вода, ягода – трава, а хліб – усьому голова.

·        Хліб святий – дар Божий: карай нас, Боже, ним довіку.

·        Хліб і на ноги поставить і з ніг звалить.

·        Хліб – батько, вода – мати.

·        Без солі й без хліба немає обіда.

·        Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.

·        Весною не посієш – восени не збереш.

·        Паляниця – хлібові сестриця.

Відгадування загадок.

Читець 10. За 5-6 тисяч літ до нас вже пахло в світі хлібом

                   І перший древній хлібодар ним снідав і обідав.

Читець 11. З тих незапам’ятних часів хліб на столі – це свято.

                   Скажіть, святіше щось за хліб чи будемо ми мати?

Читець 12. Чого ж так часто хліб святий кидаємо під ноги?

                   Лежить він скривджений такий на всіх шляхах-дорогах.

Читець 13. Лежить, буває, під столом, під партою, під килимом,

                   Здобутий нелегким трудом, политий щедро потом.

Читець 14. Чому ж кидаємо його безжалісно, бездушно?

                   А десь голодне дитинча чекає хліб насущний.

Читець 15. А десь в молитві день і ніч про хліб нужденні мріють,

                   І руки вмілих трударів зерно у землю сіють.

Читець 16. Зростає колос золотий, налитий сонцем й небом,

                   Щоб ми вклонилися йому і багатіли хлібом.

Читець 17. І кожен день, і кожну мить дай, Боже, Хліб насущний,

                   Щоб ми могли у мирі жить, щоб не були бездушні.

Читець 18. Пахучий, свіжий, дорогий, хай хліб спасінням буде,

                   Бо не черствіє хліб святий – черствіють тільки люди.

  Вчитель. Хочеться, щоб кожен з вас запам’ятав, що хліб святий, безцінний. Тому треба цінувати кожну його крихітку, пам’ятати про важку працю людей, завдяки яким хліб прийшов до наших осель. Пропоную вам, діти, пам'ятку поводження з хлібом.

Зачитування пам’ятки.

  Ведуча 1. Пам’ятай, що хліб – святий.

  Ведуча 2. Бережи хліб, не викидай.

  Ведуча 1. Пильнуй, щоб хліб не падав додолу.

  Ведуча 2. Якщо упаде хліб, підніми його, перепроси, поцілуй.

  Ведуча 1. Недоїденим хлібом пригощай пташок.

  Ведуча 2. Бери хліба, скільки подужаєш з’їсти.

  Ведуча 1. Шануй працю людей, які виростили хліб.

  Вчитель. Хліб на столі. Зайшов до хати. Зрадіймо йому. Відаймо шану тим, хто зростив його. Хай   завжди   він  буде в  нашій  хаті,  лежатиме,

прикрашений вишитими рушниками, свіжий і святий. Хай ніколи не черствіє хліб і не черствіють наші душі. Хай живе в серцях надія, що будемо завжди з хлібом, а наша держава Україна стане могутньою, багатою і сильною.

Пісня «Хай живе надія»

  Дівчинка: Щирі друзі, добрі люди!

                    Хай завжди вам добре буде!

                    Вік живіть у вашій хаті

                    І щасливі, і багаті.

                    Хліб хай буде завжди  у вас на столі,

                    А мир і злагода панують на вкраїнській землі!

Загадки про хліб

1.     Кину її в грядку, нехай моя загадочка лежить до весни. (Озима пшениця)

2.     Живим зерном народжений,

Живу я на землі.

Щодня рум’яним сонечком

Я сходжу на столі. (Хліб)

3.     Народився із землі,

Зарум’янився на вогні

І з’явився на столі

До борщу тобі й мені. (Хліб)

4.     Маю жовтий вусок,

Золотистий пасок,

Буде з мене мука

І хлібина м’яка. (Колосок)

5.     Що за хліб такий святковий

На рушник вмостився новий? (Коровай)

6.     Лежить мужичок в золотім піджаці,

Підперезаний, та не поясом,

Не підіймеш – сам не встане. (Сніп)

7.     Дивні скарби вона має.

Їх від ледарів ховає.

А хто любить працювати,

Сил для неї не шкодує,

Тих вона, мов рідна мати,

Одягає і годує. (Земля)

8.     Море безкрає золотом сяє.

Котить поволі хвилі шовкові. (Пшеничне поле)

9.     Як навколо об’їси – серединки не проси.

Ми такі гостинці – дірка в серединці. (Бублики)

10.                   Що це за пан – з тіста жупан,

Сир у жупані, сам у сметані. (Пиріг)

 Сценарій виховної години  

"Видатна серед видатних" 

  Мета: розширити   знання   учнів про  видатну співачку С.Крушельницьку; розвивати естетичні смаки; прищеплювати любов та повагу до національної культури,   інтерес  до музичного мистецтва загалом та оперного зокрема.

                                  Чи тільки терни на шляху знайду,

                                  Чи стріну, може, де і квіт барвистий?

                                  Чи до мети я певної дійду,

                                  Чи без пори скінчу свій шлях тернистий, -

                                  Бажаю так скінчити я свій шлях,

                                  Як починала: з співом на вустах.

                                                           Леся Українка.

Хід уроку

  Ведуча 1. 23 вересня 1872 року в селі Білявинцях на Тернопільщині у Амвросія та Теодори Крушельницьких народилася четверта дитина.

  Ведуча 2. Після народин до них навідався дідусь, Василь Крушельницький. Кожному онукові він давав ім’я особисто. «Соломія!» - нарік старий і поділив між усіма житній хліб, що приніс із собою.

  Ведуча 1. Селом неслися чутки: «А яка дитина народилася у Крушельницьких! Очі як яблука в жнива… Чисте та біле, як янголятко!»

  Ведуча 2. Коли Соломія була ще немовлям, у селі лютувала холера. Дівчинка занедужала. Ніхто не мав надії, що виживе. А воно, бідне, ледь животіло й дивилося на всіх своїми очиськами-озерами, з яких часом вихлюпувалися сльози, так благально, нібито просилося жити.

  Ведуча 1. Майже щодня батько привозив лікаря. Він боявся втратити цю дитину, до якої відчував якийсь особливий сентимент. І таки вижило, бідолашне. Вижило і почало рости. Хоч життя і майбутнє Соломії Крушельницької ще не раз висітиме на найтоншому волоску і тільки дивом буде вона вихоплюватися з-під жорстоких ударів долі.

  Ведуча 2. Дитинство майбутньої співачки минало в селі Білій, куди незабаром переїхала вся її велика родина. Ясноока Солошка, Солюня, Люнечка, Люня, весела і жвава, непокірна і спритна, з серцем, переповненим любов’ю, радісно пізнавала світ. Соломія бігала селом, зачудовано вірила легендам і старанно поралася у квітнику. Та що б не робила, все співала і співала, не було кінця і краю тим пісням.

  Звучить українська народна пісня «Ой летіли білі гуси» у виконанні С. Крушельницької.

  Ведуча 1. Матір змалечку привчала дітей до праці, адже була глибоко переконана, що тільки праця тримає людей на землі. Можливо, саме їй Соломія завдячує своїм умінням трудитися постійно, наполегливо, «до памороків». А ще в тій дитині змалечку були неабияка рішучість і нестримне бажання знань, глибоких, досконалих. Настане час і Соломія Крушельницька вивчить сім європейських мов, якими співатиме і розмовлятиме.

  Ведуча 2. Коли Солошці виповнилося шість років, вона вперше сіла до фортепіано. Школу Соломія не відвідувала, адже її в селі не було. Батько, який був священиком, сам учив дітей. Він мав лагідну вдачу та з натхненням передавав дітям свої знання. Усі в родині любили музикувати, але найбільше – Соломія. Здається, ніхто так не радів доньчиним співам, як її тато. Це він повезе Соломію до Тернополя, де вона почне співати у хорі та по-справжньому вчитися гри на фортепіано; це він віритиме у свою донечку та її оксамитовий голос, а вона, у свою чергу, завжди буде старатися виправдати ту велику віру, і заради свого батька, своєї родини, свого народу, намагатиметься стати досконалішою.

  Ведуча 1. У дев’ятнадцять років Крушельницька починає навчатися у Львівській консерваторії. Соломія пам’ятала, що вчиться на позичені батьком гроші, які він віддавав їй, відриваючи від інших дітей. Вона могла віддячити тільки справжнім успіхом, тому працювала невтомно й щиро вірила у свій талант.

  Ведуча 2. Тисяча вісімсот дев’яносто третього року Соломія закінчила консерваторію з медаллю та відзнакою й одразу успішно дебютувала на сцені Львівської опери. Ставши солісткою оперного театру, вона не зупинилася на досягнутому. Соломія їде до Італії. На її рішення вплинула італійська співачка Джемма Беллінчоні, яка почула неперевершений голос Крушельницької, гастролюючи у Львові. Соломія відразу здобула «звання» «найталановитішої та найвихованішої» поміж усіх учениць міланської школи бельканто.

  Звучить українська народна пісня «Ой де ти їдеш» у виконанні С. Крушельницької.

  Ведуча 1. У той період вона почала листуватися з Іваном Франком і Михайлом Павликом. Співачка поділяла їх політичні погляди, допомагала їм матеріально. За рік молода вокаліста вже виконувала провідні партії в оперних театрах Італії.                                      

  Звучить арія «Чіо-Чіо-Сан» з опери Дж. Пучіні «Мадам Батерфляй» у виконанні С. Крушельницької.

  Ведуча 1. Щоб дізнатися більше про творчість Ріхарда Ваґнера і включити його кращі опери до свого репертуару, Соломія їде до Відня, де опановує німецьку школу і за кілька місяців завойовує титул «найбільшої ваґнеристки».

  Перегляд фрагмента опери Р. Ваґнера «Валькірія» («Політ валькірій»)

  Ведуча 2. Навесні тисяча вісімсот дев’яносто сьомого року Соломія відвідала Південну Америку, а з тисяча вісімсот дев’яносто восьмого до тисяча дев’ятсот другого року працювала у Великому театрі Варшави. Також вона щороку гастролювала у Петербурзі. Яку б партію не співала Крушельницька ( а в неї на той час у репертуарі було понад 30 різнохарактерних опер), вона ніколи не повторювалася, завжди була іншою до найменших деталей, як цього вимагали від неї образи.

  Ведуча 1. За період праці на сцені Варшавського театру Крушельницька вплинула на культурне життя варшав’ян. Тернопільський поет Борис Демків написав про неї прості і теплі слова:

            Зоре моя досвітня,

            Сонце мойого дня!

            Вічно ти будеш жити

            В пам’яті і піснях!

  Ведуча 2. Виступи Крушельницької завжди перетворювалися на урочисті маніфестації публіки, яка дарувала їй квіти і коштовні подарунки. Їй присвячували вірші Д. Павличко, І. Гнатюк, Р. Лубківський та інші. Постійно проживаючи в Італії, співачка тріумфально гастролювала в Португалії, Єгипті, Алжирі, Іспанії, Аргентині, Бразилії та інших країнах.

  Ведуча 1. Слава Соломії поширилась і на Східну Україну. Микола Лисенко, який цікавився особою артистки, надіслав їй в дар до Варшави три своїх твори: «Хіба тільки рожам цвісти», «Не забудь юних днів», «Я вірю в красу».

  Звучить запис пісні «Хіба тільки рожам цвісти» (сл.. Дніпрової Чайки, муз. М. Лисенка)

  Ведуча 1. Соломія Крушельницька бажала культурного розвитку своєму народові,   мріяла   про   створення   української  опери.   Вона заробляла гроші на будівництво українського університету й театру у Львові. У сольних концертах завжди виконувала українські народні пісні й твори українських композиторів. Майже щороку брала участь у вшануванні пам’яті Тараса  Шевченка, приїздила для цього до Львова з-за кордону. Народ по-справжньому пишався своєю талановитою дочкою.

   Ведуча 2. Коли Крушельницькій виповнилося сорок років, вона вирішила залишити сцену. Співачка мала сильний і гарний голос, але вважала, що всі партії її репертуару написано для молодих жінок.

   Ведуча 1. Крушельницька була одруженою з адвокатом Чезаре Річчіоні. Вони взяди шлюб 1910 року в одному із храмів Буенос-Айреса. З чоловіком Соломія була по-справжньому щасливою. Але він серйозно хворів. 1938 року Чезаре не стало. Крушельницька повертається до Львова і разом зі своїм народом переносить страшні дні Другої світової війни. У післявоєнний період С. Крушельницька почала працювати у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка. Однак її викладацька діяльність ледь почавшись, мало не завершилася. Під час «чищення кадрів від націоналістичних елементів» їй інкримінували відсутність консерваторського диплома. Пізніше диплом був знайдений у фондах міського історичного музею. 1950 року Соломія Амброзіївна здобуде звання заслуженого діяча мистецтв України.

  Звучить українська народна пісня «Через сад-виноград»») у виконання  С. Крушельницької.

  Ведуча 2. Мешкаючи й викладаючи в Радянському Союзі, Соломія Амвросіївна, не зважаючи на численні звернення, довгий час не могла отримати радянського громадянства, залишаючись підданою Італії. Нарешті, написавши заяву про передачу своєї італійської вілли й усього майна радянській державі, Крушельницька стала громадянкою СРСР. Віллу відразу продали, компенсувавши власниці мізерну частину від її вартості.

    Ведуча 1. Як викладач консерваторії, Соломія Амвросіїївна щороку повинна була давати так званий звітний концерт. 1949 року вона співала у залі Львівської філармонії. Їй виповнилося сімдесят сім: жива легенда Львова… Невелике приміщення не могло вмістити всіх, хто хотів бачити й чути її.

  Ведуча 2. Це був останній концерт Соломії Крушельницької, яка була  хворою  на  рак  горла.   За два  роки  Крушельницької  не стало. Артистку, перед якою схилявся весь світ, ховали без належних почестей. Поховали на Личаківському цвинтарі, поряд із могилою її друга Івана Франка і неподалік від могили М. Павлика. Тривалий час на її могилі не було пам’ятника, але щодня з’являлися живі квіти. «Душа, смертельно хвора на красу, не помирає – просто кам’яніє», - писали про Соломію Крушельницьку поети. Митці продовжують жити у своїх творах.

  Ведуча 1. Сьогодні ім'я С. Крушельницької носять Львівський оперний театр, Львівська музична середня школа, Тернопільське музичне училище (де виходить газета «Соломія»), 8-річна школа в селі Біла, вулиці у Києві, Львові, Тернополі, Рівному, Бучачі.

  Ведуча 2. Неперевершена українська співачка Соломія Крушельницька залишається нашою сучасницею, єдиною жінкою, яка підкорила світову оперну сцену назавжди. Окрім неї, це вдалося тільки кільком чоловікам – Карузо, Баттістіні, Шаляпіну, Руффо.

  Ми завжди пам’ятатимемо, що ця велична жінка, обдарована Богом, принесла світову славу українській пісні.